(Версія)

Берегиня Дана - покровителька бердянців
    чи "Нова версія походження назв "Берда" і "Бердянськ"

О. ПРУГЛО (село Дмитрівка)

    Вважають, що назву річці Берді дали татари або турки. З тюркської "берди" перекладається, як "богом даная". На першій карті півдня Росії, виданій у 1614 році, Берда позначена назвою "Богдан".
    Піддати сумніву те, що назва "Берда" виникло лише декілька століть тому, мене примусив збіг декількох обставин. Перш за все, найбільші річки на території, де знаходилася прабатьківщина українців і більшості народів Європи та Азії -- країна аріїв, зберегли у своїх назвах ім'я "Дана". Скориставшись енциклопедією, можна з'ясувати, що Дана -- персонаж східнослов'янської міфології, богиня рік, річок, води та водоймищ. Дехто з вчених вважає, що слово "дана" у значенні "річка" походить з мов скіфсько-сарматських племен. У сучасній осетинській мові вода і річка називаються "дон". А осетинська мова походить від аланської -- мови одного зі скіфсько-сарматських племен. У деяких українських народних піснях, особливо у древніх обрядових, є приспів на кшталт "ой, дана-дана", "ой, дана, річка-дана". До того ж древні назви річок вказують на їхній зв'язок з іменем "Дана": ДАНАпр -- Дніпро, ДАНА -- Дон, ДАНАй -- Дунай, ДАНАстр -- Дністер, ДАсНА -- Десна, ДвАНА -- Двина, ДАНец -- Донець.
    Отже, можна припустити, що назва "Берда" у древності мала дещо інше звучання. Можливо складалося воно з двох слів "Берестяна Дана" чи "Берегиня Дана", а потім його для зручності скоротили.
    За даними науки топоніміки, що вивчає походження географічних назв, у назвах озер, річок, морів, міст, сіл з часом можуть змінюватися частини слів, скорочуватися слова і навіть мінятися місцями літери в словах. Припустимо, було колись село Новоспасівка. Стала дівчина з нього героїнею і перейменували село в Осипенко. Так само стала Іванівка Луначарським, з'явилися Троцьке, Сталіно, Жовтневе... Луганськ був Ворошиловоградом, знову Луганськом, потім Ворошиловградом і нарешті Луганськом. Юзовка -- Сталіно -- Донецьк. Бердянськ -- Осипенко -- Бердянськ. То чом би Берді не змінювати впродовж століть назву?
    Хоча річки зовсім не часто змінюють назви. Порівняйте: Одер -- у німців, Одра -- у слов'ян. Коли оселялися в наших степах інші народи, вони запозичували назви річок в попередників, іноді підмінюючи іх своїми, схожими за звучанням. Ось чому цілком імовірно, що назви наших річок прийшли до нас з сивої прадавнини. Адже навіть в роки Радянської влади, в епоху суцільних перейменувань нікому не спало на думку замість "Кільтичиї" написати на карті "імені XXVI з'їзду КПРС" або зробити Обіточну Брежнєвкою.
    Чому перше слово давньої назви Берди могло бути "Берегиня"? Я довго міркував над цим, вивчав словники. Зі слів, що почитнаються на "бер-", Берди можуть стосуватися "берег", "берегти", "Берегиня", "берест". На Бердянщині є село Берестове і річка Берестянка (між іншим, єдина права притока Берди). А ще я припустив, що назва річки могла походити від міфічного народу берендеїв. Звичайно, це окрема розмова, але деякі вчені вважають, що козаки українські і російські -- це особливий нарід, і саме берендеї сукупно з іншими народностями були пращурами козацтва.
    Але все ж таки найбільше підходить до слова "Берда" версія походження його від слова "берегиня". У віруваннях древніх аріїв, слов'ян, інших народів, зокрема, сучасних українців існує таке поняття, як "обереги" -- сили чи речі, здатні зберегти людину, хату, майно від впливу темних, злих сил. Навіть нинішні наші штори, порт'єри, завіси походять від оберегів і мали за головну мету не впускати до приміщень злих духів. На оберегах вишивали орнаменти і візерунки, які боронили господарів від злої долі.
    Моє припущення підтвердилося, коли почав вивчати літературу з етнографії і народознавства. Ось уривок з міфу, вміщеного у книзі Василя Рубана "Берегиня" (К., 1992, с.7-9):
    "Після молитви Триєдиний відламав від гори камінь і кинув що було сили. Упав камінь на землю недалеко, пробив у землі дірку, і народилася Вардана (Кубань) та й потекла із гір на долину.
    У вівторок прокинувся Тар'ягн уранці, проказав уранішню молитву, узяв з гори камінь і кинув на північ. Далеко і недалеко упав камінь, пробив у землі дірку, і народилася Дон-Берегиня та й потекла по долині до моря.
    У середу кинув Тар'ягн камінь -- народилася Дніпро-Берегиня..."
    Сліди міфів про Дану збереглися у древньогрецькій міфології. Міф про царя Даная і його доньок-данаїд, можливо, був складений під впливом більш ранніх вірувань про Дану. Адже греки, як більш розвинута і багата нація, всотували в свою культуру здобутки сусідніх народів. А можливо, ті ж самі дорійці були аріями, тому що загарбниками прийшли на землю Еллади з півночі? Так от, міф твердить, що в грецького царя Даная було 50 доньок. Цар зажив слави тим, що навчив людей копати колодязі(!), а його доньки вміли знаходити джерела(!). 50 женихів примусили Даная віддати за них Даніїд. За наказов Даная, якому віщун-оракул наврочив смерть від руки зятя, Данаїди у першу шлюбну ніч вбили своїх чоловіків. Лише одна з них Гипермнестра врятувала свого чоловіка Лінкея. За цей злочин Данаїди були приречені вічно наповнювати водою(!) бездонну діжку у підземному царстві мертвих.
    До речі, саме древні греки спробували (чи не єдиний випадок в історії Півдня України), з рештою невдало, дати усім річкам нашої місцевості свої назви: Танаїс -- Дон, Тіра -- Дністер, Істр -- Дунай, Гіпаніс -- Південний Буг, Борисфен -- Дніпро, Пантікапа -- Конка. Про Агару -- Берду згадує у своїх творах славетний грецький історик Геродот.
    На останок, звертаюся до бердянців з проханням висловити свою думку стосовно моєї версії походження слів "Берда" і "Бердянськ". Можливо я зовсім не правий. Але коли версія буде обгрунтована, то це можна було б використати в інтересах міста. Берегиня Дана могла б перетворитися на символ-оберег Бердянська. Можливо, якомусь скульптору закортіло б втілити її образ у чудову статую, яка б прикрасила місто.