Бердянська митниця: 170 років митній справі

Бердянська митниця, як одна з найстаріших на Україні митних установ, має 170-річну історію. Причому створення і розвиток митниці нерозривно пов'язані з історією міста і порту. Наша митниця прагне будувати своє майбутнє не відкидаючи здобутки своїх попередників. Особливо цінним є той досвід, який здобувається з врахуванням напрацьованого минулими поколіннями. (фото 1)
Зародження митної справи в Бердянську. Дата народження міста Бердянська в історичному календарі визначена досить точно. Бурхливий розвиток Північного Приазов'я вимагав створення морського порту на узбережжі для експорту зерна, виробленого на родючих південних землях. (фото 2). В 1824 році відомий державний діяч, генерал - губернатор Новоросійського краю, князь Михайло Семенович Воронцов доручив адміралу А.С. Грейгу спорядити експедицію для пошуку найбільш зручного місця для будівництва порту на узбережжі Азовського моря. Восени того ж року капітан II рангу Крітський Н.Д. виконав доручення. Свій вибір він зупинив в гирлі ріки Берди на її правому березі біля Бердянської коси. В рапорті від 20 лютого 1825 року він написав: "...Бердянская коса превосходит неимоверно достоинством своим Обиточинскую й на ней ви можете завести пристань й порт, который разве Севастополю уступит...". (фото 3). Будівництво причалу тривало п'ять років. 1 липня 1830 року відбулося урочисте відкриття пристані біля підніжжя Бердянської коси. (фото 4).
За короткий час про Бердянськ довідалися за кордоном. У місто переїжджають і відкривають контори купці з Одеси й Маріуполя, які вели закордонну торгівлю. Вантажообіг Бердянського порту різко виріс до середини минулого століття, зайнявши провідне місце в торгівлі зерном у Росії. (фото 5). Тому виникла необхідність відкриття в місті митної застави. В 1835 році за клопотанням М.С.Воронцова вийшов Указ Миколи І: "...Для обеспечения отпускной торговли города Ростова й для распространения торга Ногайских й Молочанских колоний, согласно с представлением Министра финансов в Государственном Совете, повелеваем учредить по прилагаемым при сем штатам таможенные заставы в Ростове й Бердянске...". (фото 6). Цей указ, підписаний імператором Миколою І 20 вересня 1835 року, став початком організації роботи митної служби в Бердянську - місті, яке завдяки будівництву морського порту почало активно розвиватись та згодом стало називатися столицею Північного Приазов"я.
Митна застава - перші роки роботи. 30 січня 1836 року розпочала діяльність Бердянська митна застава. Ця подія відбулася в день трьох святителів - Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста - так напише в 1866 році в своєму щоденнику титулярний радник В.К.Крижановський. (фото 7). В 1836 році йому, працівникові Маріупольської митниці, доручили очолити церемонію відкриття. А в 1840 році, по клопотанню М.С.Воронцова, його затвердили наглядачем Бердянської митниці. В 1843 році В.К.Крижановський був нагороджений річним окладом за відмінну та сумлінну службу і за виконання, окрім своїх обов'язків, ще й обов'язків інших чотирьох посад. Василь Костянтинович по праву вважаться літописцем юного Бердянська: він вів щоденники, в яких знайшли відображення всі значні події, що відбувалися в місті (його рукописні твори зайняли почесне місце в музеї Бердянської митниці). (фото 8).
Митна застава знаходилась на вул. Гоголівській, але бердянці називали це місце "Таможенной площадью". (фото 9 або 10). Навіть коли згодом будівлі митниці знесли і поруч був засаджений міський сквер, городяни завзято називали площу Митною. За перші шість років роботи митниці (1836-1841 роки) у державну скарбницю надійшло 70095 рублів 23 копійки сріблом. Про успіхи міжнародної торгівлі свідчить і той факт, що в 1836 році Бердянський порт відвідало перше іноземне судно, а вже через три роки він прийняв більше 100 іноземних та 188 каботажних суден. В цей час в Бердянську додатково був встановлений спеціальний збір, який використовувався виключно на потреби ірозбудову порту. Збір складав по 1,5 копійки сріблом з кожної чверті зерна із кожних 10 пудів товарів громіздких і в бочках.(фото 11)
8 липня 1838 року М.Воронцов, відвідавши Бердянськ, у листі до Н.Джурасовича написав: «...Це місто дійсно захопило мене своїми успіхами... Тепер немає вже сумнівів, що для всього Азовського узбережжя Бердянський порт буде тим же, що Одеса для чорноморських берегів».
Митниця першого класу другого розряду. 18 березня 1848 року митна застава була перетворена в митницю першого класу другого розряду "із правом очищення деяких товарів". На службі в Бердянській портовій митниці було 12 чиновників, 10 доглядачів і два сторожі. (фото 12). Відомості, отримані з архівів, свідчать про щорічне зростання кількості судів, що відвідали бердянський рейд. "В 1854-1864 роках число суден, що зимували в бухті, склало 954, серед них 33 закордонних...".
В 70-х роках XIX ст. Бердянську митницю очолив Василь Павлович Полянський, який плідно працював на цій посаді майже 30 років. Його внесок в культурний і економічний розвиток був значним і визнаний спеціальною грамотою від дворянства та городян міста, яка збереглася і до наших часів.(фото 13).
В 1905 році Бердянська митниця мала статус II класу з усіма правами по ввезенню і складуванню товарів. Всі умови для ведення активної торгівлі зерновими культурами через Бердянський порт призвели до значної зацікавленості з боку іноземних фірм. Не випадково в той період в Бердянську було акредитовано декілька іноземних консульств: французьке, іспанське, італійське, грецьке, бельгійське, шведсько-норвезьке. Тому в порту стояли австрійські, грецькі, французькі, турецькі та інші іноземні судна. (фото 14).
Активно продовжувалась розбудова порту: після численних ремонтів було, нарешті, здійснено капітальну перебудову причалу, закінчено всі роботи зі спорудження порту, побудовано широкий і вузький моли, кам'яна набережна. Наполегливість у напрямку поліпшення роботи Бердянського порту не могла не позначитися на результатах. До 1910 року порт досягнув найвищого вантажообігу як у зовнішній, так і у внутрішній торгівлі - 33 799 тисяч пудів. 9 експортних контор цього року вивезли хліба на суму 30 млн. 700 тис. рублів. За кордон, окрім пшениці і жита, вивозили ячмінь, насіння льону, шкури, шерсть, масло. До привозних товарів відносились фрукти сушені і свіжі, кава та деякі інші товари. Причому експорт значно переважав імпорт і зростав щороку. (фото 15 або 16). Наприклад, в 1911 р. з Бердянського порту було вивезено за кордон більше 15 млн. пудів пшениці, а в 1914 р. ця цифра виросла до 25 млн.
Бердянський порт протягом декількох десятиліть займав гідне місце серед Азовських портів. Але після будівництва Єкатерининської залізничної дороги на Півдні України і облаштування більш глибокого порту в Маріуполі, Бердянський порт втратив свою першість.
Бердянська митниця в післяреволюційний період. Під час громадянської війни діяльність порту практично припинилася, зруйнувалися налагоджені зв'язки з закордонними партнерами. Післяреволюційне відродження митної справи у Бердянську почалося в середині 20-х років, коли виникла необхідність відроджувати зруйноване господарство. В 1921 році Бердянською митницею було пропущено 193 тисяч пудів різноманітних вантажів для потреб молодої держави. А в наступному році вантажообіг виріс до 356,5 тисяч пудів. Після обстрілу порту і міста англо-французькою ескадрою в 1919 р., все довелося розпочинати з нуля. Однак уже наприкінці 1923 року відбудовні роботи в порту завершилися. На цей час порт мав причальні лінії на вузькому і широкому молах довжиною 267 м і 392 м, залізничні колії протяжністю приблизно 2 км. В порту знаходились невеликі майстерні, склади і зерносховища, що належали Єкатерининській залізній дорозі, місткістю 120 000 тисяч пудів. Для транзитних вантажів були окремі склади місткістю 15 тисяч пудів. Для підіймання ваги з суден в порту на фундаменті стояв ручний поворотний п'ятитонний кран. Навантаженням і розвантаженням суден і вагонів займався союз портових робітників. Вручну вантажники за добу могли розвантажити від 30 до 50 тисяч пудів, тобто 500-800 тон.
Фото 17 - на цьому знімку - перші співробітники післяреволюційної митної справи в Бердянську середини 20-х років. В центрі фотографії з сином сидить начальник Бердянської митниці Нефедов, а поза ним стоїть працівник митниці Риков Микола Олексійович. Інші прізвища невідомі.
Перед початком Великої Вітчизняної війни Рада Народних Комісарів ухвалила рішення щодо будівництва в Бердянському порту перевалочної бази для нафтопродуктів. Але знову війна стала причиною відстрочки будівництва й розвитку морського порту.
Бердянський митний пост. Радянський період. Лише після перемоги у Великій Вітчизняній війні з'явилася можливість розширити роботу. У 1964 році, на підставі наказу Міністерства Зовнішньої Торгівлі СРСР N 387 від 9 грудня 1964 року відновив свою роботу Бердянський митний пост Жданівської митниці. Цього року відновились перевезення експортно-імпортних вантажів, а в наступному, 1965 році Бердянський порт відвідало перше іноземне судно "Дестіна".(фото 18)
Очолював Бердянський митний пост радник митної службиІ рангу Заміралов Іван Селіверстович. (фото 19 або 20). На цій посаді він працював з 1964 по 1987 рік. В своїх спогадах Заміралов І.С. завжди виражав вдячність городянам міста, які стали першими митниками у повоєнні роки. Тих, які своєю самовідданою і безкорисливою працею на державній службі, вкладеною часткою своєї душі створили в місті високоефективну авторитетну митну установу. Перш за все це Туполенко Борис Євгенійович - офіцер, капітан II рангу, який найчастіше знаходив контрабанду на суднах, завдяки своєму досвіду фронтовика. Це і Пасечнік Валерій Антонович, який після закінчення Харківського юридичного інституту за рекомендацією поста перейшов працювати у міську прокуратуру, і завжди був вдячний за досвід роботи, набутий в митниці. Особливо відмічав начальник поста Кротюка Василя Олександровича, Ревенко Володимира Павловича. (фото 21 або 22). Цих людей він називав золотим кадровим фондом Бердянського митного поста, які передавали свій досвід і професіоналізм прийдешнім поколінням. Після виходу на пенсію і до останніх своїх днів Іван Селіверстович був постійним членом колективу митниці та кваліфікованим радником з митних питань.
Сучасність. Після проголошення незалежності України, враховуючи збільшення кількості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зростання вантажних перевезень Бердянський митний пост 8 квітня 1992 року наказом Державного митного комітету України було перетворено в Бердянську митницю. Митниця на сьогоднішній день - це морський кордон України на межі індустріального запорізького краю. (фото 23). Щорічно через пункт пропуску «Бердянський морський торговельний порт» переміщується до двох мільйонів тонн вантажів. В зоні діяльності митниці акредитовано близько 1000 учасників ЗЕД, приблизно 120 з них здійснюють зовнішньоекономічну діяльність регулярно.
Практично беззмінним начальником Бердянської митниці є Міщенко Сергій Миколайович. Розпочав він свій шлях митника в грудні 1979 року інспектором митного поста Жданівської митниці. З 1989 року був призначений на посаду начальника Бердянського митного поста. (фото 24). З моменту створення Бердянської митниці в квітні 1992р., і до сьогодні очолює колектив бердянських митників. Особливо складним був період 1993 -1995 років, коли майже втричі збільшилась кількість співробітників митниці. Значний досвід роботи, організаторські здібності керівника та правильно організована кадрова робота дозволили начальнику митниці за короткий термін створити професійно підготовлений колектив, здатний ефективно виконувати поставлені Державою перед митними органами України завдання.